Січові Стрільці Галичини та Буковини: Історія формування та бойовий шлях (Sichovi Striltsi Halychyny ta Bukovyny: Istoriya formuvannya ta boyovyi shlyakh)
Sich Riflemen
Січові Стрільці Галичини та Буковини: історія формування, героїзм в УНР (1917-1919). Українська армія, Євген Коновалець, боротьба з більшовиками.
Сравнивайте с английским: нажмите на абзац — оригинал откроется в окне. Кнопка EN под абзацем показывает его прямо в тексте.
Введение
Сичские стрелки Галицко-Буковинский курень (Січові Cтрільці з Галичини та Буковини) – одне з перших регулярних військових підрозділів Української народної армії. Підрозділ діяв з 1917 по 1919 рік і було сформовано з українських солдат австро-угорської армії, місцевого населення та колишніх командирів Українських січових стрільців в Австро-Угорщині. Перший курень було сформовано в Києві 13 листопада 1917 року. Під командуванням полковника Євгена Коновальця та його начальника штабу Андрія Мельника, у Січових стрільцях на піку чисельності було до 25 000 осіб, включно з артилерією, кавалерією, розвідкою та кулеметними підрозділами. Січові стрільці захищали уряд УНР від більшовицького повстання в столиці, а згодом і від регулярних військ Червоної армії, які в 1918 році вторглися в Україну. Коли Київ було захоплено в березні 1918 року, українські січові стрільці охороняли урядові будівлі в столиці та підтримували порядок у місті. Згодом підрозділ розширився до двох піхотних відділів, кавалерійської частини та артилерійської батареї. Зі створенням Гетьманату Павла Скоропадського, січові стрільці відмовилися служити йому і були роззброєні німецькими військами, які підтримували гетьмана. Солдати з підрозділу приєдналися до інших сил, зокрема, 2-го Запорізького полку Петра Болбочана, та спробували відновити підрозділ під новим командуванням. У серпні 1918 року Скоропадський нарешті дозволив часткове відновлення підрозділу в Білій Церкві. Нова частина складалася з 1200 осіб і була розділена на піхотний полк, артилерійську батарею та технічну частину. У Білій Церкві січові стрільці очолили повстання проти гетьмана Скоропадського, і до листопада 1918 року чисельність підрозділу збільшилася до 11 000 осіб. Пізніше до підрозділу приєдналися дві інші дивізії – Дніпровська та Чорноморська. У листопаді 1918 року з новими новобранцями лави стрільців збільшилися до 25 000. Вони відіграли вирішальну роль у створенні Директорії під проводом Симона Петлюри. У грудні підрозділ захопив Київ і згодом був розділений на менші підрозділи. Різні відділи підрозділу воювали проти військ Червоної армії, що наступали в Україні. Разом з Директорією, січові стрільці втекли з Києва, коли його було захоплено більшовиками. Стрільці також воювали на різних фронтах проти білогвардійських військ генерала Денікіна. У 1919 році підрозділ зазнав важких втрат у боях, а згодом від тифу. 6 грудня 1919 року підрозділ було остаточно демобілізовано. Деяких колишніх солдатів було інтерновано польською армією, інші продовжували воювати в інших невеликих відділах в Україні.
The Sich Riflemen Halych Bukovyna Kurin (Січові Cтрільці з Галичини та Буковини) were one of the first regular military units of the Ukrainian People's Army. The unit operated from 1917 to 1919 and was formed from Ukrainian soldiers of the Austro Hungarian army, local population and former commanders of the Ukrainian Sich Riflemen in Austria Hungary. The first kurin was formed in Kyiv on 13 November 1917. Commanded by Col. Yevhen Konovalets with his chief of staff Andriy Melnyk, the Sich Rifles had up to 25,000 men at their peak, including artillery, cavalry, reconnaissance and machine gun units. The Sich Riflemen defended the government of UNR against the Bolshevik insurrection in the capital and later against regular Red Army forces that advanced into Ukraine in 1918. When Kyiv was recaptured in March 1918 the Ukrainian Sich Riflemen guarded government buildings in the capital and maintained order in the city. The unit later expanded to include two infantry detachments, a cavalry unit and an artillery battery. With the establishment of the Hetmanate of Pavlo Skoropadsky, the Sich Riflemen refused to serve him and were disarmed by the German forces that supported the hetman. Soldiers from the unit joined other forces, notably Petro Bolbochan's 2nd Zaporozhian Regiment, and attempted to reestablish the unit under the new command. In August 1918, Skoropadsky finally allowed a partial re establishment of the unit in Bila Tserkva. The new unit consisted of 1,200 men and was divided into an infantry regiment, an artillery battery and a technical unit. In Bila Tserkva, the Sich Riflemen led the revolt against hetman Skoropadsky and the ranks of the unit increased by November 1918 to 11,000. Later the two other Dnipro and Black Sea divisions joined the unit. In November 1918 with new recruits, the ranks of the Riflemen swelled to 25,000. It played a crucial role in the establishment of the Directorate under Symon Petliura. In December, the unit captured Kyiv and was subsequently divided into smaller units. Different detachments of the unit fought against advancing Bolshevik armies in Ukraine. Together with the Directory, the Sich Riflemen fled from Kyiv when it was recaptured by the Bolsheviks. The Riflemen also fought on different fronts against General Denikin's White Russian forces. In 1919, the unit took heavy losses in combat and later from typhus. On 6 December 1919, the unit was finally demobilized. Some former soldiers were interned by the Polish army, others continued to fight in other smaller detachments in Ukraine.